Рівненському природному заповіднику – 23 роки

Рівненському природному заповіднику виповнилось 23 роки.

Він був створений 3 квітня 1999 року згідно з Указом президента України, – нагадує Вікіпедія.

Нагадаємо: це другий за розміром природний заповідник в Україні. Розташований на півночі Рівненської області, в межах Вараського і Сарненського районів.

Читайте також: Болото на вагу золота: чому важливо зберегти Прип'ятське Полісся

Природні комплекси заповідника представлені всіма типами боліт українського Полісся, що географічно розташовані на чотирьох масивах, які внесені до списку водно-болотних угідь міжнародного значення згідно з Рамсарською Конвенцією:

• Переброди

Обводнений болотний масив, через що і дістав свою назву. Має рідкісний для України хід розвитку — периферійно-оліготрофний, тобто розвиток болота, наростання шару торфу, збіднення живлення тут відбуваються від периферії до центру.

По периферії переважають перехідні угруповання осоково-сфагнових боліт, де ростуть рідкісні види флори України (шейхцерія болотна, росичка проміжна, верба чорнична, занесені до Червоної книги України) та рідкісні види осок — багнова, тонкокореневищна. Рідкісні для нашої країни осоково-шейхцерієво-сфагнові угруповання, що зростають в урочищі Корогод, занесено до Зеленої книги України.

У центральній, найбільш обводненій частині болотного масиву, зосереджені низинні болота. Тут переважають очерет та осока омська. Звичними є такі болотні види як смовдь болотяна, вербозілля звичайне, куничник сіруватий.

Лісова рослинність на ділянці Переброди розміщується на невеликих мінеральних острівцях та гривах. Це переважно соснові ліси, вересові зеленомохові ділянки з чорницею, брусницею, орляком. Росте в них рідкісний вид плаунових — зелениця Цайллера, плямами виділяються ділянки північного виду — цінної лікарської рослини мучниці.

Масив Переброди у 2004 році віднесено до водно-болотних угідь міжнародного значення за Рамсарською конвенцією.

• Сира Погоня

Єдиний болотний масив в Україні з горбисто-мочажинним природним комплексом, характерним для північних боліт. На ньому переважають верхові болотні угруповання, занесені до Зеленої книги України.

Горби мають округло витягнуту форму і вкриті пригніченою сосною на сфагновому покриві. Тут ростуть нечисленні види рослин, які можуть витримати ці скрутні умови бідного мінерального живлення та високої кислотності.

На горбах поряд з комахоїдною рослиною — росичкою круглолистою — росте рідкісний вид, занесений до Червоної книги України — журавлина дрібноплода.

Обводнені мочажини щільно затягнуті сфагновими мохами — здебільшого сфагнумом загостреним. На сфагновому покриві переважають шейхцерія болотна, осока багнова, зростають такі північні болотні рослини, як бобівник трилистий, образки болотні.

• Сомине

Це велика ділянка перехідних боліт, збережена у природному стані. Вона є крайньою південно-західною частиною болотного масиву Кремінне, розташованого в межиріччі річок Льва та Ствиги.

Перехідне болото на цій ділянці переривається смугами суходолів та прилеглих лісових боліт. Тут розташоване озеро Сомине — типове озеро для Західного Полісся. Озеро ерозійно-карстового походження, його площа становить 56 гектарів, максимальна глибина — 13 метрів.

На ділянці Сомине переважають осоково-сфагнові болота, трапляються ділянки очеретяно-осоково-сфагнових боліт. Тут росте багато рідкісних болотних видів рослин: росичка проміжна, шолудивник королівський, лікоподієлла заплавна, ситник бульбистий, верба чорнична, хамарбія болотна, поширені реліктові види — верба лапландська, осока тонкокореневищна.

Читайте також: Полісся можна не любити, але його потрібно шанувати. БЛОГ

• Білоозерська

Відзначається різноманіттям болотних комплексів.

У долині річки Березини виявлена майже вся гамма болотних рослинних угруповань українського Полісся — від осоково-гіпнових до осоково-сфагнових. Підвищені елементи рельєфу займають соснові ліси зеленомохові та чорницеві, ще вище — лишайникові, а знижені — заболочені ліси з багном болотним та молінією.

На території Білоозерського масиву розташоване озеро Біле карстового походження. Це — одне з найбільших озер у Рівненській області. Його площа становить 453 гектари, середня глибина — 4 метри, максимальна глибина — 26 метрі.

Вода його чиста й прозора, на дні добре видно майже біле вапнякове каміння, яке і дало озеру таку назву. По його берегах рідкими смугами ростуть очерет і куга озерна, подекуди на воді трапляються ділянки з лататтям білим.

Флора заповідника сформована в результаті діяльності льодовика. Зустрічаються унікальні реліктові види – шейхцерії болотної, хамедафни чашечкової, молодильника озерного, верб лапландської і чорничної, хари витонченої та інших.

Фауна заповідника є відносно молодою, постльодовикового походження, що продовжує формуватись. Найвідомішими мешканцями лісо-болотної фауни є журавель сірий, тетерук, гоголь, підорлик великий. Трапляються тут і лосі європейські, горностаї, рисі євразійські та інші рідкісні тварини.

Читайте також: «Нам є що показати майбутнім поколінням», – керівник Нобельського національного парку