стрічка

Монастир, вандали та болото: що (не)приховує Борове

12 Листопада 2021, 16:24
Перша згадка про село Борове датується першою половиною XVII століття! 791
Перша згадка про село Борове датується першою половиною XVII століття!

Борове це не те місце, де я народилась, але тут я росла, тут минули мої дитинство та юність. Кожну його вулицю я сходила тут пішки.

Про вулиці… Деякі їхні назви були для мене настільки чудернацькими, що я ще змалечку щиро тішилась жити на Шкільній.

За моєї пам'яті у Боровому не прославляли комунізм, тут не возвеличували історичних постатей чи культурних діячів, тут навіть не акцентували на символічних датах (хіба, окрім колгоспу імені 17 вересня, від якого в селі нині вже й сліду не лишилось), проте запитань щодо походження назв вулиць у мене не виникало хіба щодо Мостової, Нової та Довгої. Решта ж – справжня знахідка для чомусиків?

Сказати, що у дитинстві місцеві топоніми мене дивували (як-от Дараповщина, Кляштор, Ольос), то нічого не сказати, бо інколи вони навіть лякали (як-от Вошива, Калічка), але згодом я з ними зжилася і зрослася, вони стали такими звичними і буденними. Донедавна...

Якось під час чергового спілкування у рамках редакційного навчання колега-ментор розповів про свій цікавий досвід дослідження назв вулиць у Львові і цим воскресив у мені ті задавнені дитячі почуття незвіданого. Але якщо років двадцять тому влаштувати подібну розвідку було чимось непосильним, то нині я просто ледь себе стримувала, аби тої ж миті не кинутись перелопачувати простір всесвітньої павутини та закрити ті, досі незаповнені, гештальти.

Що цікаво – мені навіть вдалось відшукати довідку чи не про всі місцеві топоніми, але оскільки на неї я натрапила вже після тривалих пошуків, то дозволю собі озвучити й власні припущення походження окремих назв на основі отриманої інформації.

 З найцікавішого:

  • Пидварок. Документи свідчать, що у ХІХ столітті тут був маєток, польський фільварок. (У словнику Б.Грінченка мені вдалось відшукати таке тлумачення: підварок – фільварок, ферма)
  • Венделово – куток села, де жили люди хитрої вдачі, яких називали менделями (євр.). Тому правильно – Менделово, – запевняє краєзнавча довідка. (Я ж натрапила на інформацію про вендетів, вандалів – предків слов'ян, що проживали на території східної Польщі, західної України, Білорусі і Литви. А ще дізналась, що у Хорватії є місто з однойменною назвою. І дізналась про відомого радянського альпініста Венеделовського, зокрема експедицію «Еверест-82»)
  • Калічка – вулиця (куток села), де після російсько-турецької війни 1877-1878 років жили інваліди цієї війни, – запевняє краєзнавча довідка. (У вже згаданому словнику Грінченка є аж три тлумачення цього слова: каліка; друга ручка на косовищі; рід їстівного гриба)
  • Вошива – невелика піскова вершина на околиці села, де знаходили сліди зарубинецької культури. У другій половині ХУІІ століття тут були побиті турецькі воїни. На трупах в умундируванні було чимало паразитів (вошей), – йдеться у тій-таки краєзнавчій довідці (У тлумачному ж словнику я читаю: вошива – погана, негідна (лайливо)).
  • Морги – від польського слова морг – міра, якою вимірювали поле. (У давнину морг поля визначав площу, яку одна людина здатна зорати, скосити одним запрягом коня протягом робочого дня: від ранку до полудня. Використувалась до 1939 року)
  • Кляштор – місцевість, на якій у ХУІІІ столітті була каплиця (В академічному тлумачному словнику читаю: кляштор – католицький монастир)
  • Дарапівщина – перший тут побудував хату і поселився якийсь козак Дарапов – не росіянин, – запевняє краєзнавча довідка. (У Вікісловнику: Дараби – плоти, збиті з дерев'яних кругляків)
  • Ольос – болота із стоячою водою неприємного запаху (На Поліссі так називають ліс, розділений рубками, багно, болото, мокре місце)
  • Лежайка – таку назву дав поміщик. Там проживали люди «неохочі до панської роботи-лежні» (У словнику Грінченка: лежайка – це різновид риби)
  • Глинище – місцевість багата на якісну глину (В академічному словнику: глинище – місце, звідки беруть глину)
  • Хвороська  куток села, де люди хворіли на «ковтун», свідок страшних соціальних бідувань. (Хворост, хмиз використовували для меліорацій, а також військових загороджень, зводили з нього огорожі і тини)

До слова, перша згадка про село Борове датується першою половиною XVII століття!

А ще – на території села знаходили залишки зарубинецької культури!

Цікаво, а що іще приховує це село?

Про історію села читайте за посиланням: https://zaribiblioteka-borova.blogspot.com

Коментарі
12 Листопада 2021, 18:55
1.Вошива- безліса, піщана на якій багато піщаних вошей( мурашиний лев). 2.Про походи турків 17 ст. у с. Борове історія мовчить. Як варіант легенди можливий. 3. Дарапівщина(можливо Драбівщина) можливо від драбів, яких там поселено. 4. Ольос (олешник)-вільховий ліс. Не претендую на повну достовірність саме щодо Вашого села. А таємниць дійсно багато. Успіхів .
Коментар
28/11/2021 Неділя
28.11.2021
27.11.2021