Чорничні заробітки на Поліссі: одні виживають, а інші – наживаються?

Поліський край завжди славився своїми багатими лісами. А оскільки поліщуки – люди трудолюбиві, то нагоду заробити на дарах лісу стараються не прогавити. Ні для кого з місцевих не секрет, що чорничний сезон – хороша нагода покращити сімейний бюджет. На чорничні заробітки поліщуки відправляються чи не цілими сім'ями. І малі, і великі, гужовими підводами й автотранспортом, з рання й до смеркання чорничний сезон селяни стараються по можливості провести у лісі.

У своїх розмовах ягідні заробітчани, нарікають, переважно на спеку та кусючих комарів. Проте одноголосно стверджують, що можливість таких заробітків істотно впливає на покращення сімейного бюджету, адже, попри щоденні біль і втому (хто хоч одного разу спробував, знає, як нелегко даються зароблені на чорницях гроші), по закінченні сезону можуть похвалитись чималенькою сумою. Тож наскільки щедрим був цей сезон, Район. Вараш з'ясував, поспілкувавшись із жителями Зарічненщини.

Так, приміром, жителька с. Борове Наталія Дяденчук зізнається, що до лісу ходила лише чотири рази, оскільки працює в місцевому магазині. Та все ж і це не завадило їй непогано підзаробити.

«Менше ніж 1200 гривень у день не заробляла», - зауважує співрозмовниця та додає, що майже всі кошти, разом із зарплатнею, довелося витратити на лікування.

Своєю чергою, Юлія Коробкова, теж жителька с. Борове, зароблену на чорницях суму не озвучує, але зізнається:

«Знаю жінок, які й більше тисячі гривень у день заробляли. Я ж збираю ягоди не дуже швидко» .
«Заробленими грішми розрахувалась трохи з боргами, а решту потратила на
сімейні потреби», - розповідає співрозмовниця.

Натомість Мирослава Подерня, жителька того ж таки с. Борове, зауважує, що збирати чорниці ходила лише один раз, оскільки має постійну роботу.

«Проте ці, хай і не такі великі кошти, стали приємною надбавкою до зарплатні», - зізнається молода дівчина.

Не без захоплення також розповідає, що під час своєї поїздки зауважила, що, окрім неї, транспортним засобом їхали ще 15 людей.

«І це ж кожен назбирав ягід», - резюмує співрозмовниця.

А Світлана Мельник, жителька с. Млинок зізнається, що збирала чорниці разом зі своїм чоловіком. Щоправда, в лісі бували не щодня. Молода сім'я нещодавно звела власний будинок, тому нині помаленьку його облаштовує всередині.

«Загалом ми заробили орієнтовно 18 тисяч гривень. Всі ці кошти плануємо витратити на облаштування ванної кімнати», - зізнається співрозмовниця та додає, що, попри те, що подібні заробітки далеко не з легких, вони є чи не єдиними в селі.

До слова, Світлана Мельник нині перебуває у декретній відпустці, а її чоловік, Юрій Мельник, - на обліку в центрі зайнятості. Ще одна жителька с. Млинок Надія Мельник розповідає, що мала змогу лише тиждень збирати чорниці, адже потім почалися косовиця та жнива. А оскільки чоловік співрозмовниці якраз був на заробітках в іншій області, то їй доводилося господарювати самотужки.

«Та й не всі чорниці продала, бо ж і собі ще залишити потрібно було. Проте тисяч дві заробила», - зізнаєтьсяжінка.

Заробленими грішми, за словами Надії Мельник, вона якраз і розрахувалась з власниками сільгосптехніки, які допомогли їй з господарською роботою.
А жителька с. Лисичин Тамара Дяденчук зізнається, що на чорницях їй вдалося заробити приблизно 5 тисяч гривень.

«Хто хотів, той ходив і добре заробив, а в мене ж було багато домашньої роботи, то лише сім разів ходила», - зауважує жінка. «Купила борошна, цукру. Отакі ті заробітки. Зарплати не маю, пенсію ще теж не отримую, так і виживаю», - резюмує співрозмовниця.

До слова, цьогоріч чорничний сезон стартував дещо пізніше. Проте і тривав довше, на відміну від торішнього. На початку кілограм ягід підприємці купували в селян за 30 гривень, а закінчився сезон ціною в 61 гривню за кілограм. У середньому, за нашими підрахунками, один дорослий міг заробити від 700 гривень у день.
Не секрет, що добряче у чорничний сезон заробляють і підприємці, які відкривають у селах пункти прийому ягід. За словами Борівського сільського
голови Руслана Мельника, на території сільради, куди входять три населені пункти, а саме села Борове, Млинок і Лисичин, цьогоріч працювало понад 15
пунктів прийому чорниці. Скільки з них діяло легально, невідомо, оскільки, за словами очільника громади, перевіряти подібну інформацію та контролювати – компетенція фіскальної служби. Так само наразі невідомо, скільки коштів від заготівлі чорниці отримає місцевий бюджет, адже гроші
на рахунок сільради надійдуть орієнтовно в жовтні.

«Трошки складна процедура. Підприємці звертаються напряму у лісгоспи, аби отримати лісові квитки. Опісля безпосередньо лісгоспи перераховують гроші на рахунки сільрад. Торік, наприклад, на заготівлю ягід в нашій місцевості було придбано один лісовий квиток. Передбачаю, що і в цьому році так само», - зізнався очільник громади.

Виходить, поки одні збирають чорниці, аби вижити, інші ж тим часом на них ще й наживаються? Адже не треба бути великим математиком, аби співставити інформацію про кількість пунктів прийому та кількість придбаних квитків. Додайте ще сюди суми, які заробляють поліщуки за сезон і отримаєте очевидні висновки.

Тож хотілося б, щоб підприємці працювали добросовісно та легально, аби мали дохід від поліського чорного золота й місцеві бюджети. Адже ті, хай і не захмарні кошти, які недоотримують місцеві бюджети, впевнена знайшлося б на що спрямувати…

Слухала і занотовувала Аліна Апончук