Шанс на життя: як змінить Центральне Полісся біосферний резерват
-
-
>
-
>
-
>
2138
Полісся – один із найбільших регіонів, якому певною мірою вдалося залишитися осередком дикої природи. Тому природоохоронці чи не всього світу уболівають за те, аби зберегти ці унікальні ландшафти, цю флору та фауну, адже таких великих суцільних площ із боліт, річок, заплав, озер і природних лісів лишилось дуже мало у Європі.
Відтак у 2019 році був започаткований транскордонний проєкт «Полісся – дика природа без кордонів», що триватиме до 2023 року. Це — міжнародний транскордонний проєкт, що об’єднав природоохоронні інституції Білорусі, України, Німеччини, Польщі, Британії.
Впроваджується в Україні і Білорусі, на території басейну річки Прип’ять. В Україні – це прикордонні з Білоруссю райони Київської, Житомирської, Рівненської та Волинської областей.
Читайте також: Болото на вагу золота: чому важливо зберегти Прип'ятське Полісся
Аби впроваджені ініціативи мали змогу розвиватись і надалі, учасники проєкту наразі активно працюють над підвищенням міжнародного природоохоронного статусу Полісся, а саме наданням статусу біосферного резервату прикордонним з Білоруссю поки що іще не знищеним природним територіям Житомирської та Рівненської областей за програмою ЮНЕСКО «Людина та біосфера».
Що ж таке біосферний резерват і як його статус може покращити життя місцевих громад, журналістці Район.Вараш розповіла експертка з природоохоронних питань ГО «Українське товариство охорони птахів», керівниця проєкту «Полісся – дика природа без кордонів» Ольга Яремченко.
Для природи й для людини
Сертифікат Біосферний резерват є свідченням міжнародного визнання унікальності території, яка функціонує у гармонії людського соціуму і природи.
Наразі світова мережа нараховує 714 таких об'єктів, включаючи 21 транскордонний резерват, у 129 країнах світу.
В Україні ж мережа біосферних резерватів ЮНЕСКО складається з восьми об’єктів. Над номінуванням іще одного нині активно працюють природоохоронці Українського товариства охорони птахів. Йдеться про надання статусу біосферного резервату північним регіонам Рівненської та Житомирської областей.
Що ж являє собою біосферний резерват?
Найперше – таку форму управління та взаємодії людини й природи, що дає громадам захищене від знищення природне середовище та сталий економічний і соціально-культурний розвиток.
Біосферний резерват передбачає три зони взаємодії людини та природи:
- Заповідна (ядро резервату) – складається з уже наявних природно-заповідних територій. На Житомирщині ядром резервату стане Поліський природний заповідник, а на Рівненщині – Рівненський природний заповідник, а саме три його заповідні масиви – «Сомине», «Сира Погоня» та «Переброди». Тут, відповідно до статусу заповідника, буде заборонена усяка господарська діяльність, крім наукових досліджень. Тобто збережеться режим надійної охорони, який існує й наразі.
- Буферна. Це територія, яка оточує «заповідні ядра» і виконує функцію захисту від негативного впливу людської діяльності. Вона складається з уже наявних охоронних зон заповідників та природно-заповідних територій нижчого рангу (заказників). Громади і надалі зможуть тут проводити безпечну для природного середовища діяльність, як-от сінокосіння, збір ягід, грибів, лікарських рослин чи пасічництво.
- Транзитна (зона співробітництва). Це територія сталого землекористування, мережа «м’яких» природоохоронних територій – заказників, територій Смарагдової мережі тощо. Тут усе залишиться, як було до статусу резервату, тобто на традиційне господарювання ніщо не вплине. Але глобальне техногенне природокористування на зразок розробки кар’єрів з видобутку якихось корисних копалин, промислових об'єктів з великими обсягами забруднення, які завдають шкоди навколишньому природному середовищу та людям, тут будуть заборонені.
Читайте також: «Нам є що показати майбутнім поколінням», – керівник Нобельського національного парку
Планується, що завдяки сертифікації біосферного резервату отримати високий екологічний статус зможуть 16 територіальних громад, зокрема Немовицька, Вирівська, Старосільська, Висоцька, Миляцька, Березнівська, Зарічненська, Рокитнівська, Клесівська, Дубровицька та Сарненська – на Рівненщині, а також Словечанська, Лугинська, Коростенська, Овруцька та Олевська – на Житомирщині.
Наразі, чи бути біосферному залежить від громад, зокрема від того, чи погодяться вони на сертифікування їхніх земель.
«Статус «біосферного резервату» не передбачає створення нових об’єктів природно-заповідного фонду та жодних додаткових заборон чи обмежень у природокористуванні. Отримання сертифікату ЮНЕСКО лише підніме статус цієї території, засвідчить, що вона має високу екологічну та культурну цінність, а діяльність людини тут відбувається на принципах сталого розвитку, дружнього до довкілля. Також цей статус дозволить активно розвивати туризм, залучати інвестиції та мати пріоритети під час участі у міжнародних проєктах», – пояснює Ольга Яремченко.
Не бурштином єдиним
Фахівчиня переконана, що створення біосферного резервату допоможе також захистити поки що не зруйновану унікальну природну територію Полісся від знищення зокрема незаконним видобутком бурштину.
І хоча правового впливу резерват не матиме, проте, коли територія отримає цей міжнародний статус, громади на території резервату матимуть пріоритетні позиції в отриманні фінансової грантової підтримки для свого розвитку у сталий спосіб. Тобто умови будуть створені такі, що буде вигідніше зберегти свої природні території, аніж видобувати бурштин.
Тому, очікується, що громади таки перейдуть на стале природокористування, розуміючи, що, перетворені хижацьким господарюванням на марсіанські пейзажі природні території, нічого, окрім шкоди, для них не дадуть.
«Доведено, що під час видобутку бурштину на поверхню з надр підіймаються небезпечні руди, які істотно підвищують радіаційний фон та негативно впливають на здоров'я тих, хто працюють на цих клондайках. Тому очевидним є той факт, що замість того, щоб вбивати себе атомом, краще працювати у напрямку розвитку, приміром, тваринництва, ягідництва чи зеленого туризму, адже саме біосферний резерват дає змогу потужно розвивати такі галузі діяльності», – запевняє Ольга Яремченко.
Якщо людина буде зацікавлена у збереженні свого економічного розвитку та здоров'я і працюватиме над збереженням природи, то матиме від цього набагато більше вигоди не лише для себе, а й громади в цілому.
Приміром наразі в Україні проводяться чимало грантових конкурсів на екологічний розвиток громад. І саме ті громади, які розташовані на територіях резерватів, мають пріоритети під час участі в них.
Серед успішних проєктів, впроваджених на території заповідних зон, можна, приміром, згадати про створення і успішне функціонування фермерського господарства «Адоніс» із землеробства на території Біосферного резервату «Розточчя» (Львівська область), яке займається вирощуванням та реалізацією екологічно чистих зернових, бобових, овочевих культур. Така продукція (із біосферних резерватів) має вищу ціну завдяки тому, що вирощується на сертифікованій території Біосферного резервату.
Неможливо не згадати й про розвиток зеленого туризму, який однозначно робить територію привабливою для залучення інвестицій.
Так, на тій же Львівщині охочі розвивати сільський зелений туризм взяли участь у проєкті, який дав їм змогу отримати грантове кредитування на модернізацію своїх садиб. А створення кінних та піших чи навіть мандрівок на велосипедах стало родзинками такого туризму.
Читайте також: Полісся можна не любити, але його потрібно шанувати. БЛОГ
Зелені садиби помалу починають набирати популярності й у Вараському районі, а пріоритетні можливості залучення грантових коштів завдяки статусу резервату дадуть змогу їхнім власникам вийти на якісно вищий рівень таких послуг та допоможуть заохотити й інших господарників розпочати власну прибуткову екологічну справу.
Останній і найважливіший аргумент
Нині йде потужна боротьба природоохоронних організацій з антиекологічними структурами, які розвивають техногенні проєкти, забуваючи про екологічну складову та керуючись винятково економічним фактором.
Як ви уже, мабуть, зрозуміли йдеться про Проєкт міжнародного водного шляху E40, створення якого підтримує Європейська економічна комісія Організації Об’єднаних Націй. Цей проєкт має на меті з’єднати Балтійське море з Чорним та пролягти через три країни: Польщу, Білорусь, Україну.
Проте для Полісся Е40 стане справжньою катастрофою, оскільки будівництво та експлуатація водного шляху, зокрема на річках Прип'ять та Дніпро, передбачає зміну гідроморфологічних умов всього регіону, що призведе до деградації цінних територій водно-болотних угідь, які перебувають під національним та міжнародним захистом як ареал цінних природних оселищ та раритетного біорізноманіття.
Тобто якщо проєкт Е40 відбудеться, то території прип’ятського басейну, а сюди ж входять і прикордонні з Білоруссю зони (зокрема Сарненського та Вараського районів), втратять свої великі болотні масиви й густу сітку річок, які чи не всі є притоками тої ж таки Прип'яті. А це однозначно призведе до екологічного лиха: за втратою болотних масивів піде втрата луків, лісів, а також запасів прісної води, які вже наразі є критично низькими.
Читайте також: З Балтики до Чорного моря: ціна водного шляху Е40
Тому нині «битва» йде на міжнародному рівні із залученням європейських спільнот. І саме номінація біосферний резерват дасть шанс цю битву виграти, зберегти цю територію, не давши тут розгорнутися проєкту Е40.
Проте збереження водного ресурсу це не єдина перевага, яку отримають громади від надання їхнім територіям високого екологічного статусу. Адже йдеться і про збереження чистоти повітря, і про сталі запаси ягід і грибів, і про розвиток екологічно чистого сільського господарства, і про розвиток туризму та екологічну просвіту загалом.
А ще, що є не менш важливим, – збереження етнокультурної спадщини. Відновлення та збереження поліських традицій, сприяння у їхньому розвитку, підтримка етнофестивалів – це теж прерогатива біосферного резервату.
Тобто на території біосферного резервату місцеві громади отримають захищене від знищення природне середовище, сталий економічний і соціально-культурний розвиток. А відтак Полісся продовжить бути важливим середовищем існування багатьох вразливих видів і стане одним із найбільших у Європі районів дикої природи, що перебуватиме під крилом охорони.
