«Нам є що показати майбутнім поколінням», – керівник Нобельського національного парку

Понад рік на території Західного Полісся функціонує унікальний комплекс –  Нобельський національний природний парк (далі. – Нобельський парк. – авт..), більша частина території якого входить до складу об'єкта Смарагдової мережі, що створена в рамках Бернської конвенції та Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, і включає спеціальні природоохоронні території.

А це свідчить про унікальність і природну цінність парку. До слова, названо його на честь найбільшого на Поліссі озера – Нобель – яке по праву ще називають серцем краю, його перлиною.

Надзвичайно багата фауна та флора парку представлена окремими представниками, занесеними до Червоної книги. Крім того, парк має ще й потужний рекреаційний потенціал, зокрема через нього пролягає маршрут вузькоколійної залізниці «Антонівка – Зарічне», яка є найдовшою в Європі. А опікується усім цим багатством ідейний натхненник і керівник Нобельського НПП Володимир Діковицький. 

Читайте також: Смарагдова павутина: які природні об'єкти Волині посилено охоронятимуть

– Володимире Миколайовичу, в країнах Євросоюзу рівень заповідності сягає в середньому 18%, натомість Україні ще над цим працювати й працювати. Проте позитивні зрушення в цьому напрямі очевидні. І Нобельський парк - яскраве свідчення цього, попри те, що історія його створення розтягнулася в часі на кілька років. Знаю, велися довгі дискусії. Було чимало прихильників і противників. Врешті-решт у квітні минулого року Україна таки збагатилася ще одним заповідним краєм. Отже, парк створено. Роботи непочатий край, так розумію. З якими труднощами зіштовхнулися найперше у своїй роботі? Чим зробленим можете пишатись?

– Ідея створення парку виникла ще у 2009 році. Але шлях цей був досить складним. Тяжко було запевнити людей, що їхні землі ніхто забирати не буде. Крім того, істотно заважали противники, які вели справжню антикампанію щодо створення парку. Коли ж процес таки пішов, труднощів менше також не стало, бо розробка установчих документів та власне реєстрація парку – нелегкий процес. Крім того, на початках доводилося робити все абсолютно самому.

Але вважаю, воно було того варте. Приміром, цьогоріч вдалося зберегти нерест риб у водоймах парку. Тож через кілька років риби стане набагато більше. Результат дійсно видно. Рибалки-любителі зауважують, що раніше неможливо було рибалити – скрізь були сітки (орудували браконьєри). А нині навіть щуку та ляща на вудку упіймати можна.

– Над чим працюєте нині та які маєте плани в перспективі роботи парку?

– Зараз на голому ентузіазмі облаштовуємо зони відпочинку на озерах Засвітське та Нобель. Встановили дві бесідки та три вбиральні, облаштували імпровізовані урни для сміття. У вихідні там буває до 700 відпочивальників одночасно, тож сміття назбирується повний тракторний причіп. Наразі відпочинок на території парку повністю безкоштовний. Проте в перспективі плануємо надавати й платні послуги. Але спочатку потрібно зробити відповідні умови.

Далі у планах – встановити ще чотири бесідки, зокрема біля озера в селі Заозір'я та в районі трьох озер, що поблизу села Острівськ.

Уже двічі за купальний сезон влаштовували суботники і хочу вам сказати, що таки стає чистіше. Бо, як кажуть, чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. Напевно таки соромно викидати сміття там, де чисто.

Активно допомагає Локницька ОТГ, легше ще й від того, що все більше підприємців відгукуються на наші запити про допомогу… хто трактором, хто матеріально, а хто й добрячими знижками в магазинах.

На наше превелике здивування – отримали 2 мотоцикли та потужну моральну підтримку від народного депутата Віктора Мялика. Його цікавлять всі наші проблемні питання і він максимально допомагає. Погодьтеся, що ніхто зараз не звертає увагу на природно-заповідні об’єкти в Україні. Тим паче, що Нобельський парк дуже молодий, мало відомий. А тут така підтримка. Змушує вірити у майбутнє.

– Повернімося трішки в минуле… Анонсуючи створення парку, урядовці обіцяли, що приблизно 130 людей зможуть працевлаштуватись. Яка ж наразі ситуація з кадрами?

– З 2020 року в штатному розписі парку – 130 людей, як і передбачалось. Вакантні штатні посади поступово заповнюються. У 2019 працювало лише 13 осіб, але це було обумовлено тим, що в бюджеті не було закладено коштів на відповідні видатки. Сьогодні паркові потрібні науковці, а в нашій місцевості ситуація з такими кадрами заскладна… Ентомологи, ботаніки, зоологи, іхтіологи, орнітологи – запрошуємо до співпраці!

– «Браконьєри та бурштинокопачі будуть під пильним наглядом», – запевняли в Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України. Що можете сказати з цього приводу?

– Слідкуємо, щоб на території парку не проводились рубки дерев, не орудували браконьєри (як мисливці, так і рибалки). От, наприклад, навесні виявили два факти браконьєрства на території парку, склали відповідні протоколи – відтоді браконьєрів більш не видно.

Щодо бурштинокопачів, то нещодавно правоохоронні органи затримали два десятки старателів. Нині ця справа на контролі у відповідних органів. Тож, думаю, результат теж не забариться.

Ми керуємося у своїх діях законом України! Не більше і не менше. Має бути порядок і треба починати кожному із себе!

– Підозрюю, що найбільше поліщуків цікавить, чи зможуть вони й надалі вільно збирати дикороси чи лікарські рослини. Адже не секрет, що саме завдяки заготівлі та збуту дарів лісу  місцеве населення має змогу істотно поповнити сімейний бюджет.

– Збір дарів лісу не заборонений нині і надалі буде дозволений. Людям нема за що турбуватись з приводу цього питання, оскільки, розділяючи парк на зони, ми намагалися максимально врахувати такі моменти. Тож ті ділянки лісу, де люди зазвичай збирали ягоди чи гриби, ми внесли до зон регульованої рекреації або ж стаціонарної. До слова, всіх зон є чотири. Окрім двох уже згаданих, є ще господарська та заповідна зони. Для кожної зони встановлено диференційований режим щодо їхньої охорони, відтворення та використання. Найсуворіший режим, звісно, на території заповідної зони, але туди належать переважно такі ділянки лісу, на котрі і до цього збирачі дарів лісу можна сказати не заходили, бо ці території дуже віддалені та важкодоступні, болотисті. Тож місцеве  населення у цьому питанні змін не відчуло.

– Як вважаєте, чи змінилося життя краян після створення парку?

– Впевнений, що так. І змінилося на краще. Ми боремося з браконьєрством, наводимо лад навколо водойм: облаштовуємо місця для відпочинку, дбаємо про прибирання території та вивезення сміття, ведемо просвітницьку роботу. Крім того, залучаємо інвесторів і працюємо над позитивним іміджем парку.

Також відтепер на території парку заборонено плавати на човнах з двигунами внутрішнього згорання. І якщо раніше через це постійно був шум і гам, купи пляшок викидалися з тих човнів у водойми, то нині відпочинок став цивілізованішим.

Парк не придумав нічого нового, просто на цій території не було раніше органу контролю. Людям не доносили законодавчу інформацію. Вже є Парк і наші двері відчинені всім, хто шукає відповіді. І як приємно, коли місцеві жителі та приїжджі відпочивальники підходять і дякують за спокійне життя та відпочинок.

– Яким би Ви хотіли бачити парк через років десять, приміром?

– Сподіваюсь, що питання з Міндовкілля нарешті вирішиться і ми зможемо нормально працювати. Адже лише за рік часу воно тричі перепрофільовувалося: спочатку об’єднувалося з Міністерством енергетики, а нині знову роз’єднується. За цей час змінилися п’ять міністрів. У зв’язку з цим навіть документи довести до ладу не можна.

Але я 10 років життя присвятив створенню цього парку. Тому зроблю все, щоб він став зразковим для усієї України і не тільки. Посудіть самі, жінка дитя виношує під серцем 9 місяців та, попри всі труднощі й біль, скільки радощів вона отримує з народженням малюка. Я ж цей парк виношував аж 10 років… Хочеться зберегти ці природні надбання, бо нам ще є що зберегти і показати майбутнім поколінням.

– І на завершення: можливо, хотіли б звернутися до наших читачів?

Хотілося б, щоб відгукнулись інвестори, бо маємо чимало ідей, зокрема щодо рекреації. Наприклад, зараз розробляємо екологічну стежку біля озера Нобель. Ідей є багато, але не завжди їх можемо втілити власними силами. Та я вірю, що все буде добре. Бо інакше бути не можу!

Читайте також: Болото на вагу золота: чому важливо зберегти Прип'ятське Полісся

Довідково:

Нобельський національний природний парк створено відповідним Указом Президента України від 11 квітня 2019 року  з метою збереження, відтворення та ефективного використання типових і унікальних природних комплексів Західного Полісся, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Нобельський НПП – це 25, 3 тисяч гектарів земель державної власності (зокрема, землі ДП "Володимирицьке лісове господарство" та ДП "Зарічненське лісове господарство" загальною площею 15 397,7 га, решта – землі водного фонду (12 озер, 5 річок), болота  та землі запасу за межами населених пунктів. найдовша вузькоколійна залізниця в Європі «Антонівка-Зарічне», унікальна флора та фауна, цінні природоохоронні, наукові та рекреаційні ділянки.

Розмовляла Аліна АПОНЧУК