Поезія як вишитий рушник: про життя і творчість поліської поетеси Інни Шкоди з Вараського району
1236 
Завжди цікаво простежити, як у людині народжується поет. Для когось це дитяча мрія, а для когось – результат життєвих обставин чи внутрішнього імпульсу.
Історія поліської поетеси Інни Шкоди з Вараського району – саме про другий випадок. Її творчий шлях – це поєднання щирості, глибоких емоцій і любові до рідного краю, що проростає у слові.
Інна Шкода – членкиня Зарічненського літературного об’єднання «Ріднокрай». Її поезія народжується на перетині особистого досвіду, родинних традицій та подій, які переживає вся країна. Про неї розповідає Район.Вараш.
Від шкільного блокнота до перших віршів
Любов до слова з’явилася ще у шкільні роки. Майбутня поетеса багато читала – як прозу, так і поезію, – і навіть виписувала улюблені вірші до окремого блокнота, аналізуючи рими та образи. Втім, довгий час вона не наважувалася писати сама.
Перший авторський вірш з’явився у 2008 році – з практичної потреби допомогти доньці виконати шкільне завдання. Тоді потрібно було написати вірш про Івана Франка. Саме цей момент став точкою відліку, хоча сам вірш не зберігся.
Після цього Інна Шкода роками писала «в шухляду» – для себе. Її тексти народжувалися спонтанно: під впливом краси поліської природи, життєвих ситуацій або сильних емоцій.
Війна як поштовх до публічності
Поворотним моментом у творчості став початок повномасштабної війни. Саме тоді поезія Інни Шкоди вийшла за межі особистого простору і з’явилася у соціальних мережах.
Її вірші – особливо присвячені загиблим воїнам – швидко знайшли відгук серед читачів. У цих рядках – біль, співпереживання, вдячність і пам’ять. Поезія стала способом говорити про втрати, підтримувати громаду та осмислювати трагедію війни.
Відважний воїне, світанок...
Тобі навіки двадцять п'ятий...
Твоєї юності серпанок
Пішов навіки спочивати.
Батькам лишився тихий смуток
І невимовний біль села,
Страшна, пекуча, чорна звістка
У кожну хату увійшла.
Ти захищав свободу й волю,
Обороняв наш сон спокійний.
Прийняв важку козацьку долю,
Присязі залишився вірний.
Ти став стіною за родину,
Закрив собою рідний край.
За нашу неньку Україну
Пішла душа твоя у рай.
Вже не болять глибокі рани,
Лишився смуток на землі.
Твоє ім'я світити стане
В безсмертнім колі журавлів.
Поліський край застиг у тузі,
Сумує зболена сім'я.
Не раз тебе згадають друзі,
Карбуючи в серцях ім'я.
Обірвано життя, як змова,
Недолюбив...Недоцвіло..
Лишилась туга полинова
І чорне від сльози крило.
Твій біль і мужність, сину неба,
Вплелися в прапора блакиті.
Земний уклін від нас для тебе –
Герої будуть вічно жити...
Складна простота: поетична майстерність
Попри легкість сприйняття, стиль поетеси має складну внутрішню структуру. Вона активно працює з класичними поетичними формами – пише ронделі, сонети, тріолети, віланели та анацикли.
Окремим досягненням стали два вінки сонетів – одна з найскладніших форм у поезії. Це композиція з 14 сонетів і завершального магістрального вірша, де кожен рядок має чітке місце і функцію.
Надихнувшись творчістю харківського поета Артура Курдіновського, який відомий своїми монументальними «коронами сонетів», Інна Шкода вирішила кинути виклик самій собі. Перший вінок сонетів Інна Шкода створила всього за 10 днів – що є рідкісним явищем навіть серед досвідчених авторів. Такий результат свідчить про високий рівень майстерності та потужний творчий імпульс.
Попри численні публікації в альманахах, окрему збірку поетеса поки не видала – через брак часу та складність процесу.
«Звісно, видати збірку треба було б. Але наразі просто нема коли. Це дуже велика паперова робота, яка до того ж коштує чималих грошей. Хіба на пенсії цим займуся – до неї, до речі, всього два роки лишилося», – зауважила поетеса.
Музика і ритм слова
Важливу роль у формуванні поетичного стилю відіграла музика. Інна Шкода має абсолютний слух і свого часу керувала народним аматорським колективом у рідному селі Вичівка (село у Вараському районі Рівненської області, підпорядковується Зарічненській громаді).
Вона працювала з багатоголоссям, організовувала репетиції та виступи. Цей досвід трансформувався у відчуття ритму та мелодійності її віршів.
Поезія як вишивка
Ще одним джерелом натхнення стала вишивка – ремесло, яке поетеса перейняла від матері та бабусі. Вона порівнює створення вірша з вишиванням рушника: в обох випадках важливі гармонія, увага до деталей і відчуття кольору.
У вишивці Інна Шкода віддає перевагу яскравим барвам – червоному та зеленому, які символізують життя, любов і красу Полісся. Ці ж образи часто з’являються і в її поезії.
Вишиванка – серце України,
Де нитки заплетені в любов.
Майорять на сонці, як рубіни,
Квітнуть на них маки, наче кров.
Голубі волошки, ніби небо
Й золотаві, хлібні колоски.
З давнини душі палка потреба,
Де барвінком стеляться стібки.
Вишиванка – роду берегиня
З поколінь постійний оберіг.
Захищає донечку та сина
У сплетінні будь-яких доріг.
Вишиванки є різноманітні,
Всякий тон та різні кольори.
Все ж завжди прекрасні та тендітні –
До душі собі ти обери.
І, йдучи життєвими стежками,
Пам'ятай, що мамин оберіг –
Вишиванка завжди поруч з нами,
В ній молитва, щоб Господь беріг.
Родина як творче середовище
Родина для Інни Шкоди – головна цінність і водночас джерело натхнення. У її сім’ї кожен має свій талант.
«Родина, як і країна, – найдорожче, що є в людини», – наголосила Інна.
Чоловіки займаються музикою – грають на гітарі, пишуть пісні. Жінки реалізують себе у творчості та рукоділлі: створюють декоративні вироби, малюють, займаються дизайном.
Доньки поетеси також мають мистецькі здібності, а онука вже проявляє інтерес до хендмейду та створює прикраси власноруч.
Тему життєвого шляху, родини та спадковості поколінь Інна Шкода філософськи розкриває у своєму вірші «Мереживо життя»:
Життя гаптувало мереживо долі,
Барвисті тони вибирало поволі.
Жили, працювали, кохали, любили,
Збігали роки, дні, години, хвилини.
Була лиш зима - осінь вже на порозі.
Дивлюся і старість стоїть он на розі.
Пробігли літа, наче неслись на конях -
Зів'яла краса й сивина є на скронях.
Та старість свою я прийму на гостини.
Із нею пліч-о-пліч піду по стежині.
Й доріжка ота нехай довго ще в'ється,
А серденько в грудях ще б'ється і б'ється.
До свого життя я претензій не маю.
Щоденно в молитвах здоров'я прохаю
Для рідних, дітей і, звичайно, онуків,
Щоб довго жили та не мали розлуки.
Мереживо долі життя гаптувало...
В барвистій стежині усього бувало
Та я не здаюся, помалу й донині
У парі іду по життєвій стежині.
Творчість Інни Шкоди – це приклад того, як поезія може народжуватися з повсякденності, родинної пам’яті та любові до рідної землі.
Її вірші – щирі, емоційні та глибоко українські за змістом. Вони нагадують вишитий рушник: у кожному рядку – свій візерунок, свій сенс і своя історія.
Довідково:
Шкода Інна Василівна народилася 26 лютого 1973 року в селі Вичівка Вараського району Рівненської області. Закінчила Вичівську загальноосвітню школу (нині — Вичівський ліцей). Після завершення школи пройшла професійне навчання та працювала на Дубровицькій бавовняно-прядильній фабриці (виробничому цеху). Наразі працює касиркою, живе та займається творчістю на Рівненщині. Є членкинею Зарічненського літературного об'єднання «Ріднокрай», її вірші видають у місцевих збірках та альманахах.
Анна ШКОДА
ФОТО з архіву героїні
Читайте також:
- Культура
У Луцьку поетеса Лідія Дружинович презентувала збірку лірики «Пектораль любові»
- Культура
У Рівному з'явиться горельєф Олені Телізі: обласна рада підтримала відзначення 120-річчя поетеси
- Вараш
Поетесу з Бродниці відзначили на всеукраїнському фестивалі «Калиновий спів»
- Баштанка
Живі традиції у вишивці та слові: у Баштанці відбулася творча зустріч із Любов’ю Голодівською