Бувають на війні й моменти радості: історія військовослужбвця з Рафалівки на псевдо Шаман
-
-
>
-
>
-
>
540
Сергій – з Рафалівки. З перших днів повномасштабного вторгнення він зрозумів, що має боронити свій дім і свою сім’ю, тож не роздумуючи долучився до добровольчого формування територіальної громади в рідному селищі.
Історію мужнього воїна Район.Вараш розповіли у пресслужбі 104 окремої бригади ТрО сил ЗСУ.
Сергій з перших днів служби вчився сам і ділився знаннями з побратимами. Постійно шукав можливості для покращення своїх навичок.
«З'явилася в інтернеті школа для пілотів. Я туди подзвонив, записався. Обійшлося це в 10 тисяч гривень з власної кишені. ДФТГ ж не фінансувалося. Але ж діло не в грошах зовсім», – зауважує.
В усіх починаннях Сергія підтримувала дружина. Не відмовляла вона його й тоді, коли чоловік вирішив, що вичерпав себе в ДФТГ і треба рухатися далі. Відтак націлився йти в рівненську тероборону в нещодавно створену роту ударних безпілотних авіаційних комплексів (РУБАК) «Серафими». Спочатку пройшов співбесіду, потім базову загальновійськову підготовку, потренувався з побратимами й за пару місяців поїхав на ротацію.
За час служби Шаман побував вже на кількох напрямках і потрапляв у дуже різні ситуації.
«Якось на Запорізькому напрямку в перший же мій вихід по нашому окопу прилетіло три 120-міліметрові міни. Перша трошки далі, друга ближче, а третя потрапила прямо там, де вхід у бліндаж. Нас там вісім чоловіків було. І стінка просто на нас завалилася. На щастя, всі вибралися живими», – пригадує.
Воїн не приховує, що усім тоді було страшно. Каже, що страх – це те, що допомагає на війні залишатися живими. І його точно не варто приховувати. Без страху довго не протягнеш.
Але не страхом єдиним. Бувають, каже, на війні й моменти радості: «Буває висиш дрончиком, арту наводиш, і від цього мандражу, аж шерсть на хребті підіймається. А як в той ворожий бліндажик чи куди там попадає, то це як збірна України гол забиває. Це кайф».
Сергій запевняє, що не було жодного разу, аби він пошкодував про свій вибір піти на службу. Однак, часом мріє і про цивільне життя.
«Бо ж треба бачити ціль. І звісно ж треба будувати плани. Вони ж тебе тримають на плаву. Навіть якщо вони не завжди виходять, але ж ти щось плануєш і це мотивує рухатись далі», – впевнений військовослужбовець.
Однак, аби перемогти ворога, потрібна єдність. І варто розуміти, що в війську є безліч і небойових спеціальностей, зокрема в їхній роті потребують людей, які вміють ремонтувати та модифікувати дрони. Проте готуватися потрібно завчасно. Перш за все – морально: «Треба себе налаштовувати, що це війна, і це точно не зона комфорту. А ще треба пам'ятати, що ти будеш плечем побратима. Тому варто і трішки спортом зайнятися, щоб потім було легше».
Охочі долучитися до «Серафимів» усі деталі можуть з’ясувати в рекрутера за номером телефону: +380 50 167 6488
