«Боляче чути звинувачення на адресу ТЦКашників», – рекрутер із Володимирця Андрій Босик
803
Андрій Босик у минулому – керівник сільського клубу, а нині – сержант відділу рекрутингу Першого відділу Вараського РТЦК та СП. Військовослужбовцем став добровільно ще восени 2016 року, маючи на той час трьох неповнолітніх дітей.
Про те, чому Андрій не став ховатися і прикриватися дитячими спинами, розповідають на сторінці Рівненського обласного ТЦК та СП у фейсбук.
Пропрацювавши 16 років керівником сільського клубу, у свої 41 пішов виконувати військовий обовʼязок.
«При першому обстрілі Марʼїнки загинув мій земляк і друг Володимир Шеляг «Фізрук» з Хиноч. Це була перша бойова втрата у районі і великий стрес для усіх. Тоді й зʼявилось розуміння обовʼязку. Моїх дітей хто має захищати? Я зобовʼязаний дбати за їхнє майбутнє», – розказує про свою мотивацію Андрій.
Відрядження до зони АТО у складі 14 бригади, а саме Станиця Луганська, каже, стала для нього тоді бойовим хрещенням.
«З «відрядження» повернувся у 2017 році, через рік. Пишаюсь, що служив під командуванням Сергія Токарчука «Козака», з Миколою Сенькевичем «Балу». Хлопці ці загинули вже. Ще багато з наших служать зараз, були поранені, хтось був у полоні. Війна справжня, не кіношна», – розповідає.
У 2016 році Андрій отримав президентську нагороду «За участь в Антитерористичній операції», у 2017 – подяку від міністра оборони Полторака.
Пройшов курси рекрутингу.
«Боляче чути звинувачення в адресу «ТЦКашників. А чи знаєте ви тих людей і що вони пройшли? Поранення, контузії, є у нас хлопці з протезами. Багато з людей вірять у Бога і Перемогу. Але Богу йдуть молитись до храму, а віра в Перемогу має підкріплюватись виконанням військового обовʼязку й усілякою підтримкою ЗСУ. Втомились за два роки війни? Але ж вона триває вже десять років! Ставайте поряд в лави української армії, щоб не стати під дулом російського автомата у їхню армію – там не питають згоди, гребуть всіх на фарш! Не чекайте Перемоги, творіть її своїми руками», – резюмує Андрій.