«Хочеш служити – тримай повістку»: пресофіцер із Володимирця розповів про свій воєнний досвід
860
Сергій Скібчик до початку повномасштабного вторгнення працював редактором газети «Володимирецький вісник». 24 лютого 2022 року він вирішив піти на фронт і захищати Батьківщину. За два роки встиг побувати водієм й попрацювати у пресслужбі. Наразі він – пресофіцер 65 ОМБ на Запорізькому напрямку.
Про шлях Сергія Скібчика від журналістики до війська пише Акцент.
Чоловік має 24 роки журналістського стажу, 14 з яких пропрацював редактором газети. Починав із комунального видання. Каже, редакторська кар’єра була непростою, але вдалося після роздержавлення вийти на самоокупність, стати першою газетою в області з кольоровим друком та навіть першим в регіоні локальним виданням, яке відкрило сайт.
«Практично в кожному номері ми старалися спланувати наперед ключові теми, складали план на три місяці. Наша газета в кожному випуску мала певний інформаційний вибух. Була доволі неординарна, неоднозначна. Ми завжди зачіпали теми, які боялися зачепити навіть обласні видання», – розповідає чоловік.
Коли у 2014 році почалася війна, Сергій їздив на схід як редактор, журналіст і волонтер.
«Тоді я зрозумів, що є така стратифікація, коли нас розділяють — війна там, а ми отут. Я намагався ці всі речі доносити через призму власного погляду, через свої якісь матеріали. Це дуже об’єднувало і давало розуміння того, як журналістика має працювати в умовах війни, в умовах України, яка бореться за свою незалежність», – пригадує.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік прийшов у військкомат і сказав, що готовий служити.
Зізнається: «Я думав, що мені як журналісту скажуть, як будемо працювати, бо коли починається війна є певні протоколи і преса підпорядкована іншим законам. Але мені сказали «хочеш служити – тримай повістку». Вже на другий день я був у ЗСУ. Я абсолютно не шкодую про свій вибір, це було усвідомлене рішення, яке, проте, важко далося моїй родині».
Свою службу Сергій розпочав на посаді водія. Керував ЗІЛом.
Пригадує: «26 червня 2022 року ми уже були в зоні бойових дій на Запоріжжі. Їздили в Оріхів, коли його тільки починали обстрілювати. Їздили в Гуляйполе, побували по всій зоні бойових дій».
Опісля Сергій пройшов у Києві місячні курси морально-психологічного забезпечення. Після чого отримав військове звання молодшого лейтенанта та місяць пропрацював у структурі МПЗ. А у березні 2023 року його, на особисте прохання, перевели в пресслужбу 65 бригади.
«Якщо говорити про специфіку роботи, то вона дуже відрізняється від цивільної. Було важко, доводилося фактично з нуля освоювати все. Робота пресофіцера – це не просто комунікація з тими групами, які заїжджають і хочуть отримати контент, адже зазвичай у бійців, до яких журналісти їдуть, зовсім інші задачі, їм не до контенту. Також доводиться працювати і з бійцями: організовувати збори, щоб підсилити хлопців на позиціях. Пресслужба – це не просто структура, яка організовує фільмування, це комунікаційний майданчик між бійцями, волонтерами і суспільством, який дозволяє доносити правду про війну та непрості будні наших бійців», – розповідає про тонкощі роботи.