Відпочинок та перезавантаження: у Боровому ветаптека функціонує як контактний мінізоопарк
-
-
>
-
>
-
>
1634
У центрі села Борове Зарічненської громади працює ветаптека в поєднанні з зоомагазином. Оскільки заклад розташований неподалік школи та дитячого майданчика, то маленьких відвідувачів тут завжди багато – діти в захваті від можливості вдосталь побавитися з меншими друзями, провести час із тваринами, погодувати їх, а також зробити фото.
Власник закладу – 26-річний місцевий житель Микола Квачук.
Ветаптека-зоомагазин користується популярністю серед жителів Борового та навіть сусідніх громад, адже не всі можуть собі дозволити утримувати тваринку вдома з різних причин, а тут можна не тільки придбати хатнього улюбленця, а й просто навідатися для того, щоби погратися із шиншилами, хом’ячками, чилійськими білками Дего та іншими тваринами, залежно від наявності, – інформує журналістка Район.Вараш.
Всі тварини перебувають під пильним наглядом Миколи — кваліфікованого лікаря ветеринарної медицини, який дбає про здоров’я тваринок і запобігає їх можливому інфікуванню чи хворобам.
Власник розповідає, що від початку мав на меті створити місце, куди можна навідуватися, щоб відпочити, зняти стрес та побавитися з пухнастими. Хлопець, крім того, працює ветеринарним лікарем.
«Насправді догляд за всіма тваринами вимагає багато часу та ресурсів, і я б не сказав, що це вигідно економічно. Та не заробіток є моєю основною метою. Цей простір був створений для душі, тварини — це моє хобі, яке приносить також радість і користь іншим», – зізнається співрозмовник.
Розповідає, що з дитинства прагнув допомагати тваринам: «Мої батьки тримають досить велике господарство, тому я ще з малечку охоче допомагав поратися біля нього.
У років 12 зацікавився різними породами птиці, і, маючи впертий характер, одразу ж почав реалізовувати свою цікавість на ділі. Зібравши грошей, купив інкубатора і став виводити птицю.
Було багато спроб і помилок, мої старання не закінчувалися 100 % успіхом. Досить боляче було дивитися, як вони безголосі під час хвороби страждають, адже не можуть пояснити, що й де болить. А ти й радий би допомогти, та не знаєш, як і чим, адже потрібні відповідні знання.
Після того, як деякі курчата почали гинути, а дитяча жалість підкотила клубком до горла, я став читати літературу, звертався до ветлікарів і набирався у них досвіду, щоб могти самому рятувати життя тваринам.
Після того, як мої зусилля дали результат, я зрозумів своє призначення. Пов’язав своє життя із цією справою тому, що дуже люблю тварин».
Коли настав час обирати професію, Микола, не задумуючись, вступив на спеціальність «Ветеринарна медицина». Навчався у Білій Церкві. Освіту здобув з відзнакою.
Після закінчення навчання, три роки працював головним ветеринарним лікарем сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський», що у Білоцерківському районі. Попри те, що робота подобалась, все ж вирішив повернутись у рідне село і вже тут займатися улюбленою справою.
До слова, його заклад успішно функціонує ось вже рік. У майбутньому Микола планує розширюватися й поповнювати асортимент новими видами тварин, щоб і надалі радувати відвідувачів, особливо — найменших.
