Обличчя Вараша: Світлана Пашко, яка за власні кошти створила кімнату-етномузей

Світлана Пашко – головна ініціаторка та керівниця етнокімнати «Спадок», що функціонує у гуртожитку №1 міста Вараш.

Жінка працює директоркою Вараського центру соціальних служб. Вільний час присвячує створенню музею української культури, – повідомляє кореспондент Район.Вараш.

Застав пані Світлану під час роботи у її кабінеті, там і почали розмову.

«На початку травня, коли побачила репортаж про зруйнування музею імені Григорія Сковороди (у ніч із 6 на 7 травня російські окупанти знищили музей Григорія Сковороди в селі Сковородинівка Богодухівського (раніше – Золочівського) району Харківської області, – ред.), це наштовхнуло мене на думку, що у нашому місті немає музею. Є якісь експозиції, інсталяції, але справжнього, цілісного немає», – розповідає пані Світлана, як з'явилась ідея заснувати етномузей.

Мій погляд упав на невеличку купу документів, світлин та двох ікон на дерев’яних дошках, які віяли далеким минулим. Випереджаючи запитання, очільниця етнокімнати відповіла, що це поповнення експозиції. 

«Тільки-но отримала новий експонат – придбала на аукціоні. В основному, я купую все там. Сімейний бюджет пішов майже весь. Звісно, люди теж приносять, але почали це робити не з самого початку. Я й давала оголошення під час першого збору перед відкриттям, але марно». – роз’яснює. 

Підтвердив слова жінки зошит, у якому вона веде облік: хто, коли та що приніс.

Коли співрозмовниця запропонувала на власні очі побачити, наскільки масштабною стала маленька «кімнатка-музей», дорогою до гуртожитку №1, де розташований «Спадок», я дізнався, що жінка народилася та провела юність у Латвії. 

«Україна не була мені близькою з дитинства. Познайомилися я з її культурою, коли переїхала жити до Вараша. З перших днів почала розмовляти українською», – зауважує пані Світлана. 

Піднявшись сходами на третій поверх, власниця почала шукати ключ, аби відчинити двері. Мене трохи здивувало, що кімната була зачинена. Проте жінка пояснила: «У нас є графік: вівторок, четвер – з 15:00 до 17:00 та п’ятниця – з 10:00 до 12:00».

Дочекавшись, поки знайдеться ключ та пройшовши за жінкою в кімнату, мало не перечепився за металеві конуси та шоломи на підлозі.

«Це мені передали з передової. Хочу ще куточок російсько-української війни відкрити, але місця у приміщені вже немає», – з усмішкою додала музейниця, а я зауважив, що кімната дійсно замала для такої кількості експонатів.

Жінка з захопленням почала розповідати про кожен окремий куточок «кімнати-музею»: і предмети одягу, і документи, і знаряддя праці, і келихи, і монети.

«Це трикутник – лист з фронту», «Ось це світлини, а тут патефон». – з любов’ю до своєї справи розповідає жінка, демонструючи свої «скарби».

А їх, за словами пані Світлани, наразі тут близько 800. Більшість предметів датовані XX століттям. Серед найстаріших експонатів – монети та хрести Русі ХІ століття.

Історію чи не кожного експонату жінка знає на пам’ять. Так вона залюбки розповіла про святиню XIX століття, яку знайшли у селі Білогорща на Львівщині: «Біблія, напевно, належала священнику або людині, яка була мала тісні зв’язки з релігією. Ця теорія отримала своє життя, бо, окрім святої книги, там знайшли предмети для релігійних обрядів. Ймовірно, відбулась пожежа – обгортка книги пошкоджена».

Зі спілкування з пані Світланою розумію, що створення музею для неї – не просто хобі: «Хочеться, щоб це комусь ще треба було. Для цього я це все й створювала. Щоб дорослі приводили сюди своїх дітей.

При нашому Центрі соціальних служб працюють підліткові гуртки, то ми намагаємося залучати цю кімнату до роботи: проводимо тут майстер-класи, наприклад». 

На запитання про найближчі плани пані Світлана поділилась, що хоче провести виставку пасхальних яєць та облаштувати стенд з монетами та купонами.

_______

«Обличчя Вараша» – це постійна рубрика на сайті Район.Вараш.

Серією матеріалів ми прагнемо познайомити жителів міста між собою, розповісти про цікавих людей, не залежно від місця роботи чи посади.

Якщо ви хочете розповісти про себе чи свою справу, або знаєте того, про кого варто написати, надішліть лист на редакційну пошту [email protected] чи пишіть нам у соцмережах інстаграм чи фейсбук.