Жінка-рибалка із хутора на Зарічненщині

13 Листопада 2022, 14:06

441

У центрі серед рибалок - Наталія Ковтунович

Мешканка поліського хутора 25 років пропрацювала на ставках, розводячи рибу.

Про жінку-рибалку з хутора Писенське на Зарічненщині розповідає у фейсбуці краєзнавиця Валентина Тумаш-Ляховець.

Цей допис, зазначає вона, із вдячністю моїй випускниці Наталії про її бабусю Наталію.

Затягнула мене тема рибгоспу глибоко-глибоко... Щодня довідуюся нові факти. Для мене ця тема нова, нічого практично про рибні справи не знала. Хоч із дитинства смакувала рибою: татусь «ловив по ямках», а мама на вулиці так смачно жарила її...Дзвінок. Телефонує моя випускниця Наталія Ткачук: «Миколаївно, поспілкуйтеся, будь ласка, із моєю матір’ю. Вона родом із Миколаєво-Гольє і багато вам розповість цікавого».

Розпочалися годинні розмови. Співрозмовниця Марія і фото з контрольного вилову на рибгоспі надіслала. На ньому її мати – Наталія Ковтунович, 1922 року народження. Жінка жила на хуторі Писенське. Саме так зафіксована його назва на мапі 1910 року. Марія розповідає, що недалеко були хутори Корне та Кудрявка, але в 1910 році вони ще не позначені на мапі.

«Хата наша, город, а за городом став Писенське. З одного боку ставу одна хата, а з другого боку – друга, де Мельник Павло Володимирич жив. Вона й нині там стоїть, а нашу хату перевезли на рибгосп. А на рибгоспі пан багато будинків для своїх працівників побудував», – каже Марія.

Які ж роботи доводилося виконувати жінці-рибалці?

«А такі, як і чоловікам. Дід робив на ставах, мати 25 років на ставах. Платили мало, у 1964-1968 роках мама отримувала 20 карбованців у місяць, а йшла день у день, була сторожем. Був у неї став, вона розвозила корми. Стояли спеціальні позначки-тички, і там вона сипали їжу рибі. І я розвозила з нею. Як ловили рибу, то сторожувала. Були спеціальні курені, у яких сиділа в дощ. А потім на зимувалах робила. Матки ті великі сторожувала. Рубала лід коло тих «мо(а)нахів», де заходила й виходила вода. Вирубувала ополонки. Цілу зиму день у день, щоб риба не подохла», – згадує Марія.

Попомучилися люди там. Особливо важко було, коли наставав вилов риби, як виносили ноші. Спустять воду, а потім по тій воді в гумових чоботах бродять і хватками викидають рибу на ноші, далі виносили на дамбу й завантажували в машину «Жива риба». Тоді везли в Дубровицю, де перевантажували у вагони.

Розповіла жінка, що таке і контрольний вилов. Це коли рибу виловлювали в спеціальні «жаки» й зважували, щоб побачити, на скільки грамів вона виросла. Саме цей момент зафіксований на фото. Поруч з Наталією Ковтунович Іван Смаглюк та невідомий чоловік із Перекалля.

Мати-рибалка дала своїй доні освіту: Марія закінчила Дубнівський сільськогосподарський технікум, а свою доньку назвала на честь її бабусі.

Читайте також: Чим за Польщі ловили рибу в Стоході