Краєзнавство: під «Церковною горою» у Ноблі заховане древнє городище

Древнє городище в селі Нобель, що на Зарічненщині, відоме тепер як «Церковна гора», є однією з історичних пам’яток краю.

Історію цього місця розповідають на сторінці Нобельського національного природного парку.

Зараз на цьому узвишші своїми білими стінами у водах Нобельського озера відбивається Преображенська церква. А в літописні давньоруські часи на цьому клаптику землі концентрувалось усе життя древнього Нобля і його околиць.

Нобель як стале поселення згадується в Іпатіївському та Галицько-Волинському літописах у ХІІ та ХІІІ столітті.

У ті століття Городище було центром суспільного життя. За своєю формою воно округле, діаметром 75 метрів, з підвищенням над рівнем озера до семи метрів. Зі східного боку схили стрімкі, круті, на південний захід поступово знижуються, на краю прослідковуються сліди оборонного рову.

Цілком ймовірно, що в ті далекі часи городище було обнесено частоколом і мало сторожову вежу, адже з цього підвищення гарно проглядається річка Прип’ять – головна водна артерія Полісся, котра протікає через озеро Нобель.

Археологічні шурфування, проведені на Городищі у різні роки, викопані залишки глиняного посуду й інші артефакти підтверджують економічне та господарське піднесення Нобля у ті далекі століття. Не менш цікавим було життя на цій території і в подальші роки.

Поруч з житловими будівлями своїми куполами до неба підносились церкви. Ймовірно, що й Преображенський монастир XVI ст. теж знаходився неподалік. Вражає своїми розмірами церква, збудована в новоруському стилі в першій половині минулого століття. Цегла, з якої побудували церкву, не була характерним матеріалом для цієї місцевості. Тому залишається лише дивуватись, яких зусиль коштувало доставляти її по воді на місце будівництва.

Цікавим є поховання священицьких родин, котре розташовано поруч з церквою, де, окрім могил колишніх настоятелів церкви й членів їхніх родин, є й поховання світських осіб. До прикладу, тут поховано два рідних брати – сини священника Флора Прокоповича – Володимир та Фавст.

Володимир був за фахом ветеринарним лікарем. У революційні роки вступив до лав армії Української народної республіки, де дослужився до чину підполковника і був головним мобілізаційним ветлікарем армії. Згодом, після поразки армії УНР, повернувся в рідне село, де займався лікарською практикою.

Його брат Фавст дослужився в російській імператорській армії до чину полковника. Після громадянської війни теж повернувся в село, де працював вчителем в церковноприходській школі. Лише не відомо, як два рідних брати, ідеологічні погляди яких були зовсім протилежні, знаходили між собою спільну мову.

Тут же знаходиться й могила Ярини Чернякович з села Ніговищі, вбитої бандитами в 30-ті рр. ХХ ст. Ймовірно, цей злочин вчинили прості грабіжники, однак цікаво, чому поховали вбиту не на кладовищі, а біля церкви. Цього історія не висвітлює.

Із західної сторони, біля підніжжя до входу на Городище, споруджено дубовий хрест з написом на ньому. Вчитуючись, дізнаємось, що Хрест цей поставлений в пам'ять про битву дружини Волинського князя Василька Романовича з військом ятвягів, котра відбулась біля озера Нобель влітку 1262 року.

В тій битві дружина князя розгромила ворожі загони. До цього дня дно Нобельського озера ховає залишки військових обладунків, а народна пам'ять береже перекази про ратну звитягу русичів. Брали участь у тій битві й місцеві ополченці – так, принаймні, переказують у селі із покоління в покоління.

З іншого боку від Хреста торік було зведено пам’ятний знак на честь 500-річчя написання Нобельського Євангелія – найдавнішої писемної книги Полісся. Десь тут, поруч із Городищем, знаходилась і Миколаївська церква, для котрої в затишному скрипторію під світло каганця й переписував грамотний дячок Святе Письмо, яке дивом збереглось до наших днів.

Цікавим є і той факт, що під час відбудови теперішньої церкви робітники, копаючи яму на території Городища, натрапили на товстий шар риб’ячої луски, яка чудово збереглась у ґрунті. У 2013 році цю знахідку досліджували археологи під час останньої експедиції-шурфування. Звідки в такій великій кількості вона взялась і чому розпорошена потужним шаром на метровій глибині – залишається загадкою.

Це лише частинка історії зі славного минулого Городища, доступної  сучасникам. Попереду – нові відкриття, адже таємниць з минулого не тільки Нобля, а й інших місцевостей нашого краю маємо чимало.