Весілля на Поліссі очима кореспондентки польської газети в тридцятих роках минулого століття

Власна кореспондентка польського видання побувала в селі Морочне на Зарічненщині й описала тамтешній весільний обряд.
Її стаття «Чому в Марійки очі червоні? Так треба, так велить весільний звичай у Морочному на Поліссі» опублікована в газеті «Kurier Poznanski» за грудень 1937 року – пише на своїй фейсбук-сторінці краєзнавиця Валентина Тумаш-Ляховець.
Власна кореспондентка газети Тжаковська-Завадська, розповідає Валентина, побувала в Морочному й повідала читачам про весільний обряд у нашому краї. Авторка статті зазначає, що такі звичаї існували в усіх селах Морочнівської гміни. А далі краєзнавиця наводить найцікавіші епізоди зі статті.
Свати. «Кандидат у наречені» та його батько запрошують свата або ще й сваху, беруть хліб та горілку й ідуть до будинку, де живе обраниця (зверніть увагу, матері не беруть).
Входять строго за порядком: сват, батько, а тоді молодий. Дівчина, побачивши сватів, тікає до сусідів.
Розпочинається розмова з прохання дозволити переночувати (ніяка там не куниця!) «Подорожні» виймають із кошика хліб та горілку. Якщо дівчина згідна на шлюб, міняються хлібом. А це означає шанувати майбутнього зятя, як рідного сина, а майбутню невістку — як рідну дочку.
Запоїни. Сват, батько та молодий повертаються додому, беруть із собою хрещених та родичів і поспішають на запоїни. На столі в молодої обов'язково має бути м'ясо, риба та горілка. Їх можуть принести запрошені гості.
Перед весіллям хлопець мав купити молодій черевики, а в бідних селах – хоч нові постоли сплести, «аби терени життя не ранили їй ніжок».
Весілля. На весіллі молоді сідають під образами на вивернутому кожусі, бо це на Поліссі – символ багатства.
А ще в молодої на весіллі мають бути... червоні очі. І якщо Марійка, про весілля якої йде мова, не плакала на весіллі, а усміхалася, її примусили дивитися на цибулю, щоб очі були червоними, бо так велить звичай.
Марійка має посидіти на перевернутій догори діжі, щоб «була добра матінка власним діточкам і ріс її достаток».
Сестра розчісує їй волосся на знак прощання з рідною домівкою.
Батько благословляє дочку хлібом, вона цілує спочатку хліб, а потім його руку.
Із рушником молоді тричі обходять навколо столу, кланяються святим образам, батькам, родичам, гостям і вирушають у весільну подорож.
Усідаються на вози, усю дорогу лунає голосна музика. А дружки співають: «Сусідочки, голубочки, просимо вас, Не переходьте дороги в добрий час...»
Читайте також: Весілля на районі: молодята з Любешівщини після вінчання