Роман Хондока: «Після приєднання до Вараша Заболоття отримало нове дихання»

Село Заболоття стало першим, яке об'єдналося в ОТГ із Варашем – містом обласного значення. Із старостою Романом Хондокою ми поспілкувалися про проблеми села, які вже вирішені та які ще залишаються. Обговорили історію об'єднання та позитивні зрушення в житті звичайних селян.

Наскільки змінилося життя Заболоття в ОТГ – читаємо далі в матеріалі від volodymyrets.city.

– Наскільки село змінилося після об'єднання із Варашем?

– Змінилося все. Ми отримали нове дихання. Найкраще це видно по закладах освіти. Садочок і школа почали ремонтуватися і нормально функціонувати. Технічна і матеріальна база оновилася, ремонти зробили. Цікаво, що ми і містянам даємо робочі місця. Практично в усіх сферах життя є працівники з Вараша. Тобто ми дійсно разом із містом в одній громаді. Лише за рік часу провели повністю капітальні ремонти по покрівлях садочка та приміщенні колишньої сілької ради.

На території села вирощують гербери в теплицях, огірки, помідори. Є ферма з равликами. Створені на цих підприємствах робочі місця і для наших жителів. Податки також з даних підприємств надходять вже у нашу громаду, а не в район.

Раніше у нас виникали проблеми із оплатою за вуличне освітлення, заміною елементарних ламп – сьогодні це вже не проблема. Село практично повністю освітлюється.

– А з дорогами ситуація покращилася? Ця проблема актуальна була і є для всієї держави.

– У 2015 році, коли я прийшов на посаду, дорога в селі у напрямку Вараша була у вкрай жахливому стані, як і зупинки громадського транспорту. Від зупинок залишився один каркас. Виграли конкурс, залучивши молодь села, провели реконструкцію і за фінансової підтримки місцевого підприємця Володимира Савоніка відремонтували усі зупинки.

У 2016-2017 році частково підлатали автошлях. А вже у 2019 та 2020 році провели ремонт дороги на Вараш. Відремонтували найбільш аварійні ділянки дороги. На цьому не зупиняємося, а працюємо над тим, щоб покращити дорожнє покриття і до сусідньої Рафалівки.

– У вас також має відкритися ЦНАП?..

– Так. Ремонти завершені, очікуємо на обладнання та меблі. Там нНадаватимуться послуги селянам, за якими раніше люди їздили в район, чи місто.

– З медициною стан справ покращився? Як і де лікуються жителі Заболоття?

– У нас є ФАП. У 2016 році за кошти Світового банку там зроблено капітальний ремонт і реконструкцію під сімейну амбулаторію. Зараз чекаємо, коли район приміщення нам повністю передасть на баланс. Вся проблема в тому, що ФАП функціонував у селі декілька десятків років, а документів ні на будівлю, ні на землю не було. Змушені сьогодні це робити фактично по новому.

Після цього ми вже зможемо мати свого лікаря тут, на місці, в амбулаторії. Якщо серйозні проблеми люди мають, то лікуються у Вараші в СМСЧ №3. До об'єднання в ОТГ селяни рахувалися як іногородні. Тому мусили платити за ліжкомісця. Зараз ми вже в одній ОТГ, ми одне ціле. Тому з лікуванням стало простіше. Але звертаються люди з проблемою щодо відсутності аптечного пункту в селі.

– Давайте поговоримо про проблеми. Чи є вони і які?

– Якою б успішною громада не була б – проблеми все одно виникатимуть. Питання лише в оперативності на їх реагування.

Одну з головних проблем вирішили ще до об'єднання з містом. У нас були великі проблеми із електропостачання на кількох вулицях. Дуже довго добивалися, але таки її вирішили. Зараз проблем з електропостачанням у селі поменшало, але вони ще відчутні, люди скаржаться. Тож працюємо над їх остаточним вирішенням.

Ще одне питання – це компенсація за встановлення лічильників тепла. Зараз працюємо над ти, щоб нам виділили кошти

– Можливо, в місті грошей нема, щоб компенсувати кошти людям за теплові лічильники?

– Тут ситуація дуже цікава. Заболоття на себе фактично заробляє. Навіть більше. Земля, на якій стоїть РАЕС, колись була нашою. У 2003 році майже 300 гектарів землі було бездумно передано Кузнецовську. Без жодних гарантій, лише записано в документі про намір робити все для того, щоб село було у складі міста. І ось практично понад 15 років міський бюджет отримував шалені суми за землю селян, а в бюджеті села завелися миші. Понад 30 мільйонів гривень земельного податку у 2020 році отримав міський бюджет за наші землі. Тобто ці гроші мали би бути в Заболотті. Для села – неймовірні кошти. Ніколи не виникло б жодних питань ні з лічильниками, ні з тарифами, та й інші питання розвитку та благоустрою територій вирішували б самі. Тому наша громада в бюджет ОТГ робить хороший вклад. Ми просто хочемо, щоб і нам допомагали.

– Як таки Заболоття об'єдналося в ОТГ із Варашем?

– Нічого більш не залишалося, як іти і доводити. Нас не хотіли, а ми все одно йшли і добивалися. За досить короткий час пройшли усі необхідні етапи, провели громадські слухання – спитали думку громади. У 2018 депутатський корпус Вараської міської ради на чолі з виконуючим обов'язки міського голови Олександром Мензулом прийняли вольове рішення про об'єднання. Тоді й відбувся старт нового життя нашої громади. Жодного разу про це не пожалкували.

– Які у вас є думки стосовно подальшого розвитку? Є якісь напрацювання по заведенню, скажімо, інвесторів у Заболоття?

– Думок є багато, але Заболоття по своїй площі досить маленьке, а землі навколо – це людські наділи, паї. По території села проходить санітарно-захисна зона Рівненської АЕС, тож є певні обмеження щодо використання земель. Івесторів цікавить сьогодні земля, а у нас її немає. Зате у нас є поруч дешева теплова та електрична енергія.

– А де ще гроші бере Заболоття?

– Об'єднуватись треба. До чого я це кажу. Кожного року в районний бюджет виділяються гроші від зони спостереження РАЕС. На це виділяється близько 10 мільйонів гривень в районний бюджет. Та цих грошей ми не бачили практично ніколи. Район сам визначає, куди направити кошти і на які об’єкти. Ми в той перелік довго не потрапляли. Але спільними зусиллями із сусідніми сільськими радами ми чи не вперше отримали ці кошти. У Заболотті ми знайшли їм застосування.

Переконаний, що все у нашої громади буде добре!