«Хочеться просто на годину додому»: історія 27-річного воїна з Вараша, який став очима підрозділу
2684 
Йому 27 років, і вже три з них він – у війську. Роман на псевдо Хом’як – із Вараша. Він пройшов піхоту, Бахмут, а нині служить оператором безпілотних літальних апаратів у лавах Збройних сил України.
Історію життя захисника розповіли у 104 бригаді Тероборони ЗСУ «Горинь».
Роман родом із Вараша. У 2014 році він переїхав до Києва, згодом жив в Ірпені – навчався, шукав себе, будував плани на майбутнє. За освітою – політолог. Ще до повномасштабного вторгнення мав досвід строкової служби, однак був списаний за станом здоров’я.
«Хотілося вибору й майбутнього. Але війна все підкоригувала», – каже військовий.
Повномасштабне вторгнення зустрів в Ірпені.
«Ще до повномасштабного вторгнення я мав досвід строкової служби… А через кілька тижнів почалося повномасштабне вторгнення. І ми з моєю дівчиною Олею пішки вийшли з Ірпеня до Києва», – розповідає.
До війська Роман долучився у лютому 2023 року. Каже: рішення було свідомим.
«Я зрозумів, що все одно туди прийду. Тато вже служив – і я пішов, у той самий підрозділ, але в інший взвод», – додає Роман.
Початок служби виявився зовсім не таким, як очікував. Замість відносно спокійного напрямку – Бахмут.
Перші дні, каже, були пекельними. І якби не підтримка побратимів, зізнається, що не витримав би.
Позивний «Хом’як» Роман отримав від побратимів через звичку їсти, коли нервує.
«Коли нервую – їм. А нервую часто», – усміхається він.
Нині військовий – оператор БпЛА. Каже, ця справа стала для нього не просто службою, а професією: «Тут усе залежить від тебе. Ти – очі підрозділу».
Найважчим у військовій службі називає не фізичну втому, а постійне відчуття, що ти не вдома.
«Хочеться просто на годину додому», – зізнається
Удома на Романа чекають мама, батько, який служить поруч, та кохана Оля. Після перемоги він мріє про прості речі: «Спокій, діти, поля, агродрон і мир».
Свій головний меседж формулює коротко: «Читайте й розвивайтесь. Це теж зброя».
І звертається до молодих українців: «Порада молодим? Готуйтесь. Війна прийде, хочете ви того чи ні. І якщо вже доведеться – приходьте підготовленими. Знати щось – це шанс. Шанс не бути статистом. Шанс вижити».